У селі Сокіл Рожищенської громади прихожани церкви Святої Трійці ще три місяці тому вирішили покинути лоно Московського патріархату та перейти до Православної церкви України. Але зайти до храму віряни змогли тільки в серпні.
Історія дерев’яної старовинної церкви в селі Сокіл сягає XVI століття. Будівля пережила пожежу й була відбудована 1853 року. Донині тут зберігається чимало цінних речей.
Навесні релігійна громада вирішила перейти в ПЦУ. Проте цей процес затягнувся на кілька місяців, повідомляють Волинські новини.
«Дивно дивитися, коли весь світ закидає Росію різними санкціями, а ми в селі не можемо розібратися, щоб покинути чіплятися за ті московські ризи», – говорить місцева мешканка Лідія.
Затягнулося все через документацію, адже храм Святої Трійці – пам’ятка архітектури місцевого значення. Громада хотіла зробити все згідно з чинним законодавством, щоб опоненти не мали жодних претензій.
«Це власність держави України. Представник держави – Волинська обласна державна адміністрація. Своїм розпорядженням вона передає храм у користування Православній церкві України, релігійній громаді, яка вже тут зареєстрована і перейшла в ПЦУ», – пояснює інженерка з технагляду за церковними спорудами управління Волинської єпархії ПЦУ Надія Мироненко.
Оскільки церква – пам’ятка архітектури і тут зберігаються сакральні речі, які перебувають на обліку в держреєстрі, без ревізії відповідної комісії потрапити всередину ніхто не має права.
«Комісія за наказом управління культури Волинської ОДА виїжджає для перевірки наявності тих сакральних речей, які повинні тут бути», – зазначає Надія Мироненко.
Представники комісії дочекалися поліцію і поїхали забирати ключі від церкви. Колишній настоятель храму від спілкування навідріз відмовився.
Селяни, однак, знали, в кого були ключі від храму. Жінка, якій священник передав ключі, зазначила, що хотіла віддати їх старості села, але той брати їх відмовився.
«Ніхто не хотів ті ключі в себе залишати. Так само матушка просила забрати. Ті ключі я оставила біля церкви. Але там, де я їх оставила, я їх не знайшла. Зараз де ключі, я не знаю», – розповідає вона.
На подвір’ї храму ключі відшукати не вдалося. До того ж, у випадкову згубу прихильників УПЦ МП віряни не повірили.
«Вона стояла тут і кричала, що ключів ми вам не віддамо. І на цьому квітка», – пригадує місцева жителька.
Замок вирішили спиляти під наглядом поліції. Зачинені були і внутрішні двері, але за кілька хвилин у храм нарешті вдалося потрапити. За справу відразу взялася комісія.
«Усі пам’ятки, які були обліковані кілька років тому, в храмі збережені. Також ми взяли на облік ще кілька цікавих пам’яток мистецтва, історії культури та в цілому історії села», – зазначає старша наукова співробітниця Волинського краєзнавчого музею Людмила Карпюк.
Після закінчення інвентаризації у храмі звершили спільний молебень. Відтепер богослужіння тут проводитиме отець Яків, монах, який не один рік проживав у тутешньому монастирі.
«Усім щиро дякую за підтримку. Ми нарешті цього досягнули. Церква нарешті звільнена!» – зазначає отець Яків.
Прихильники УПЦ МП, своєю чергою, нині разом зі своїм настоятелем моляться в будинку біля церкви.
«Хата церковна, громади. Вона була передана для проживання священника, який буде тут правити. То вони там облаштували собі церкву, – розказує місцева мешканка Лідія. – Він зараз говорить, що приватизував хату, що приписаний».
Селяни, проте, запевняють, що будинок ніхто не приватизував і він належить релігійній громаді.
