18 травня – день, коли кримські татари відзначають трагічну річницю: цього дня 1944-го весь цей корінний народ було депортовано з Криму.
Вони змогли повернутись додому лише за півстоліття. Однак, коли Росія анексувала Крим, вдруге опинились перед небезпекою втратити свою батьківщину. Нащадки сталінського НКВС нині знову репресують кримців.
ТСН вирішила показати інший бік цієї історії. Вона про тих кримських татар, які пішли воювати за Україну для того, щоби повернути собі і свій рідний Крим. Про батальйон “Крим” – у сюжеті ТСН.
Село Мотижин на Київщині звільнили після місяця окупації. Серед оборонців, які виганяли росіян, і батальйон “Крим”. Люди дякують бійцям, а ті вибачаються, що селянам довелось на них чекати та пережити жахи російської окупації: тортури, згвалтування, масові вбивства цивільних.
Коли люди побачили кримців з їхніми бородами, то спочатку перелякались. Думали, що то кадирівці. Кажуть, що здалеку гукали: “Доброго вечора, ми з України”.
Батько дев’ятьох дітей Наріман Білялов виїхав з Криму. Коли його захопила Росія, то перетворився на розвідника. Він збирав батальйон з кримців, але до нього приходили кавказці, українці та навіть росіяни. Для всіх встановив мусульманське правило: не пити та не лаятись. Вони бились за Савур-могилу на Донбасі, а через вісім років – за Київщину. Зараз планують перебратись на Херсонщину, поближче до рідного Криму. Щоби спочатку звільнити південь, а далі і Крим, а також нарешті повернутись додому.
“Я більше, ніж впевнений, що ми звільнимо всі наші території, ми увійдемо до Криму. Ті, хто на нас чекає, ми повернемося, і звільнимо їх від цього всього. Ті, хто окупував, вони ще тисячу разів пошкодують. Але найголовніший попит із колаборантів – тих, хто зрадив. Шансів у них не буде. Якщо вони не скористаються кримським мостом, потім у них можливості не буде”, – каже він.
Кримці б’ються нині з росіянами і в складі різних підрозділів Збройних сил України. Двоє нині – на “Азовсталі”. Один з них – медик, який рятує поранених на заблокованому заводі.
“Я – кримський татарин, нащадок Гіреїв, мусульманин. До вторгнення отримав медичну освіту, зараз надаю медичну допомогу пораненим на “Азовсталі”. До війни я ніколи не бачив смерті, працював на “швидкій допомозі”, завжди чим міг – допомагав людям. Але тут мені боляче дивитися, коли люди помирають на руках просто через нестачу антибіотиків у 2022 році від гнійних ран”.
Це на його світлинах всі побачили скалічених захисників “Азовсталі”, яких медики оперували без анастезії. Через відсутність антибіотиків навіть легкопораненим ампутували кінцівки, щоби уникнути гангрени.
Всі вісім років росіяни в Криму практикують незаконні арешти, катування та багаторічні терміни ув’язнення для незгодних за сфальсифікованими справами. Більшість кримських політв’язнів – це саме кримці. Через ризик для життя чимало кримських татар мусили виїхати з окупації. Більшість оселились на Херсонщині, щоби бути ближче до Криму. Втім, тепер Росія дісталася і туди. Їхній шлях додому виявився дуже довгим і дуже тернистим. І нині вже цілком ясно, що він лише один і пролягає через цілковиту поразку Росії.
