Священнослужитель Володимир Коскін евакуювався з Маріуполя до Дніпра разом з родиною. Він був настоятелем Храму “Пантелеймона Цілителя” Православної церкви України. Храм розбомбили війська РФ, від нього лишилися лише світлини і спогади.
Як боровся за будівництво храму і коли провів останнє богослужіння в ньому — Володимир Коскін розповів Суспільному.
Священник каже: за створення храму боровся з 2009-го року. Будівництву противились проросійські посадовці. Розпочати зведення української церкви змогли після Революції Гідності та завдяки підтримці громади.
Голодували під міськрадою, вимагаючи однакове ставлення до всіх церков
“Це був період правління Януковича. Уряд Януковича не хотів категорично нічого українського, тим більш церкву. Це була виключно підтримка російської церкви. Всі інші церкви не отримували ділянок. Де могли, там і служили. Хто на квартирі, хто в будинках, хто в якихось організаціях, які надавали приміщення. Такий саме шлях пройшли і ми”, – говорить Володимир Коскін.
За його словами, у 2010 році разом з парафіянами вони влаштували голодування під міськрадою, вимагаючи, щоб до усіх церков було однакове ставлення.
Дружина настоятеля, Юлія Острякова, яка разом з чоловіком також сиділа у наметах під міськрадою згадує, як їй дорікали за це на роботі.
“Дуже напружена ситуація була. Я на той час працювала в університеті, і мені так трошки дорікали, що дуже багато бунтарського духу у вас, треба трохи тихіше”, – говорить жінка.
У 2013 році за кошти, які зібрала громада та передав Предстоятель церкви Київського патріархату, патріарх Філарет, купили земельну ділянку, де у 2014 році розпочали будівництво храму. А вже у 2017-му відбулося його відкриття.
Останнє богослужіння та евакуація
“Це було у Вербну неділю. Вхід Господній в Єрусалим, і в нас був вхід у Храм —побудований, новий. Він пахнув деревиною. Це був наш принцип, щою у храмі все було природне, екологічне. Дружина своїми руками робила свічки з вощини”, – розповідає священник.
27 лютого 2022 року, коли від обстрілу у храмі відчутно похитнулися вікна, Володимир Коскін ухвалив рішення про закінчення богослужінь безпосередньо у храмі.
“Я сказав, що, дорогі мої, це останнє богослужіння, коли ми перебуваємо в храмі. Далі я робив богослужіння онлайн, на камеру через телефон, у своїй квартирі. Кожного дня це була молитва на Україну”, – каже настоятель храму.
1 березня, розповідає Юлія, вже не було ні зв’язку, ні світла, дедалі складніше ставало дістати питну воду.
“Ми майже 12 діб провели у підвалах в очікуванні “зеленого” коридору. Всі, хто зміг зібралися, нам дуже допомогли з транспортом, тому що в нас свого не було. 16 березня ми вирушили із колоною людей, які ризикнули виїхати”, – говорить Юлія.
За словами дружини священнослужителя, на російських блокпостах усіх ретельно перевіряли: роздягали чоловіків, дивились, чи є якісь відмітки від автоматів. Володимира ж сприйняли за російського попа.
“Вони на нього подивились: “О, батюшка! Ну езжайте”, – каже жінка.
Настоятель розповідає: з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну храм простояв певний час неушкоджений. Та потім поруч з ним скинули бомбу, літак російських військ пішов на друге коло і вже поцілив у храм. Другою бомбою його було зруйновано.
