Один із важливих фронтів для Кремля – африканський. У Кремлі повернені на совєтській величі, але при цьому їх дуже ранить комплекс: “А раптом у нас в Російській Федерації все-таки не так велично, як в СССР, раптом ми не такі імперські”. І тому важлива Африка, щоб як за часів совка з байками ангольських та ефіопських радників.
В Африці Кремль намагається діяти за кількома напрямками.
1) Торгують дешевим гарматним м’ясом “ПВК Вагнера”. Це називається “експорт безпеки”. Забезпечення силової підпірки для диктаторських та просто клептократичних режимів в обмін на лояльність. Десь є відносно успішні кейси (ЦАР), десь провал (у Лівії та Мозамбіку).
2) Розсилають своїх пройдисвітів-“політтехнологів”, яким місце в Бутирці за статтею “шахрайство”, але натомість вони в Африці влаштовують білих людей. У ЦАР ці недалекі пройдисвіти вже довели справу до громадянської війни своїм консультуванням, але ще не вечір, там ще будуть “досягнення”.
Нині ось “політтехнологи” в Малі організують “народні мітинги” проти Франції та за Росію. До цього тим самим займалися в ЦАР. У мережі можна знайти фотки – африканці стоять із “проросійськими” плакатами, написаними від руки, але однаковим почерком. Школу руху “Наші” та мухлежа на регіональних виборах нульових років не проп’єш.
3) Дещо з видобувного бізнесу, всякі там компанії, які, як і політтехнологи, записані на одного раніше судимого кухаря.
І, нарешті, нова сфера, пункт номер чотири: “ДУХОВНІСТЬ”. РПЦ дали команду посунути Александрійський патріархат в Африці – на помсту за підтримку ПЦУ. Мовляв, ви до нас на територію (вони ж Україну вважають своєю), а ми тоді до вас.
Тим більше, що для путінського Кремля “духовні цінності” – така ж терта карта, як для совєтського Кремля – “боротьба проти експлуатації трудящих”.
Джерело: kasparov.ru
