12 грудня екзарх Вселенського патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) звершив богослужіння у Ставропігії Вселенського Патріархату – Андріївській церкві. Владиці співслужили священники Віктор Мартиненко та Леонід Павлюк.
Після Богослужніння владика-екзарх виголосив проповідь про створене Господом чудо зцілення, і поділився роздумами про те, як відповідь Бога на молитви може викликати дивну реакцію вірян, повідомляє Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі друзі, сьогодні ми з вами читаємо в Євангелії, про одне з багатьох чудес, які творив Господь. Як написано в Євангелії: їх було стільки, що якби написати все, то весь мир не вмістив би написаних книг.
Господь сьогодні зцілив одну з жінок, яка у суботній день по заповіді прийшла до синагоги, щоб помолитись, щоб прославити Бога. І ми з вами бачимо дивну реакцію.
Жінка, сімнадцять років була скорчена, мала таку недугу. Де неї Господь сказав, перед усіма, хто там зібрався: «Дочко, звільняєшся ти від недуги своєї». Людина зцілилася, почала славити Бога, по суті для цього там всі і зібрались. Але ця подія викликає дивну реакцію, перш за усе, начальника синагоги, який почав ремствувати і казати: «Чого ви сьогодні прийшли це робити? Є шість днів для того, щоб зціляти, але не в день суботній».
Які дивні в людей бувають поняття. Ми з вами пам’ятаємо, що так, суботній день по Старому Завіту був день спокою. Що ж означає день спокою? Ясно, що цей день потрібно було присвячувати молитві, спілкуванню із Богом. Але ж ми бачимо, що люди прийшли в синагогу саме для того.
Єпископ Михаїл (Аніщенко) підкреслив, що явне чудо Боже, по суті дія Божа – відповідь на молитви тієї жінки, які вона стільки років підносила до Бога, викликала дивну реакцію людей. Це, за словами екзарха, дуже гарно підкреслює властивість людей намагання «загнати» Бога у якісь рамки.
Так, звісно, Господь дав людям заповіді, у тому числі – пам’ятати день спокою – день суботній. Для кого ці заповіді? Для людей.
Людина ж повертає це Богу, мовляв «день суботній – день спокою, отже і Ти не маєш нічого робити». Чому Господь і звертається до начальника синагоги і каже: «Лицеміре, хіба ж ти не працюєш у суботу? Хіба ж ти не відв‘язуєш свого осла чи вола, щоб піти напувати його? Бо це є звичайна потреба. Чому ж, – каже, – цю дочку Авраамову, яка страждала сімнадцять років, не належало б звільнити і в суботу?».
І всі засоромились. І не дарма засоромились, бо зрозуміли, що вони, по суті, хулять Бога, адже намагаються обмежити Бога – Творця Всесвіту. Милостивого Небесного Батька, обмежують Його в часі, обмежують Його своїми людськими рамками, попри те, порушуючи напряму заповіді Божі.
«Чого це нас з вами навчає, дорогі друзі? Того, про що ми з вами вже неодноразово говорили: що заповідями Божими треба жити не просто як інструкцією по користуванню якоюсь технікою, а вникати у зміст, в глибинний зміст, щоб зрозуміти, для чого нам ці заповіді дані, чого вони нас навчають, до чого вони нас закликають, і чому ми повинні їх виконувати», – закликав парафіян єпископ Команський Михаїл (Аніщенко).
Інакше життя за Євангеліє, життя за тими заповідями, що дані нам Богом, перетворюється просто на виконання обряду без змісту. От саме це ми і бачили сьогодні, чули про це у сьогоднішньому Євангеліє.
Людина, яку була поставлено для того, щоб проповідувати Слово Боже, не розуміла його суть. Ставилась, як до набору якихось зовнішніх правил, які треба було виконати і, мовляв, «Господи, все, ми Тобі більше нічого не винні».
Ось саме живому сприйняттю, усвідомленому сприйняттю Святого Писання навчають нас подібні речі. Постараймося, дорогі друзі, щоб кожного разу, коли ми звертаємося до Бога, коли ми стаємо на молитву, коли ми читаємо Святе Євангеліє і намагаємося жити з ним, пам’ятаймо, що це не просто набір зовнішніх дій, виконавши які, мовляв, ми можемо вважати себе добрими християнами. Ні.
Перш за все, це звертання до нашого серця. До нашого життя. Серце наше повинне змінюватись. Коли ж людина просто прочитавши все і виконавши все, достеменно, просто зовні, без сердечної участі не отримає ніякої користі. Адже виконання заповідей Божих не робить Бога щасливішим. Так і невиконання не робить його сумним.
«Заповіді дані нам – людям – тому, що вони корисні для нашого виховання, для нашого зростання, для нашого духовного розвитку. Постараймося ж і ставитись до цього як до засобу, який дав Господь, живучи згідно з яким, ми, врешті-решт, досягаємо кінцевої мети – досягаємо життя з Ним, наближення до Нього і Царства Небесного. Амінь», – завершив проповідь екзарх Вселенського Патріархату в Україні.
