Кожна людина, живучи на цьому світі, хоче у майбутньому увійти у вічність. Але від кожного з нас залежить, що чекає нас у вічності. Сьогодні і зараз ми маємо творити діла милосердя. Щодня ми маємо наповнювати своє серце добром. Щодня ми маємо наповнювати своє серце любов’ю до Бога, любов’ю до ближнього. У нашому клопіткому житті завжди виникає спокуса гріха. Але людина, яка щоденно бореться з гріхом, яка на зло відповідає добром, яка на образу відповідає любов’ю, – вона завжди перебуває під опікою Всевишнього.
Господь, як люблячий Батько, прийшов в цей світ, щоб спасти кожного і кожну. Адже у Євангелії читаємо: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Відкриймо своє серце для Божої любові. Наповнившись нею, ми зможемо з легкістю любити своїх ближніх.
Про спасіння душі, як головний аспект життя християнина, розмірковує священик Православної Церкви України із Тернопільщини отець Олексій Філюк.
«У Євангелії від Луки читаємо такі слова: «Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною”» (Лк. 9, 23). У кожного в житті є свої життєві хрести, у кожного в житті є свої певні труднощі, випробування. Якщо ви берете свій щоденний хрест і несете його разом з Ісусом Христом, то ви – щасливі. Ви – благословенні, дорогі брати і сестри. А далі Ісус каже: «Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує. Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?» (Лк. 9, 24-25). Дійсно, яка ж нам користь з того, що ми придбаємо багато квартир, що ми будемо мати багато автомобілів, що ми будемо мати велику сім’ю, що будемо мати багато грошей, але душею – будемо пусті. Якщо умовно поставити на вагу нашу душу і тіло, то, звичайно, тіло переважить, а душа буде мати дуже мало переваг. Всі ми прагнемо душевного спокою, але без Бога, – це нереально, неможливо. Тілесне, життєве і матеріальне лишиться тут, на землі. Наше тіло повернеться в землю, наші гроші поділять діти, а наша душа піде до Бога. А піде з чим? Це вже залежить від вас. Ми підемо до Бога із тим характером, який мали тут, на землі. Якщо ми були злі, якщо ми не любили свого ближнього, якщо ми ненавиділи свого брата, якщо ми ненавиділи ворога і тих, хто в житті поруч з нами, то і такими ненависними підемо до Престолу Божого. Якщо ж ми у житті були добрими, виконували Божі Заповіді, жили згідно Євангелія, несли хрест свій з Ісусом Христом, – то будемо спасенні. Це дорога правильна. На перше місце потрібно ставити спасіння душі.
Ісус Христос промовляє до нас такі слова: «Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 35-36). Наш шлях до спасіння душі – це бути милосердними, бути добрими, бути люблячими до ворогів наших. Будьте світлом Божим, світіть в житті. Любіть свою Церкву, любіть свого ближнього. Благословляйте усіх, не робіть нікому зла, не платіть злом за зло, і за добро також не платіть злом. Завжди намагайтеся перемогти зло добрим словом, любов’ю. Моліться, благословляйте. Молитва – це розмова з Богом. Ісус Христос показує для нас приклад того, як потрібно молитися. Можна молитися завченими текстами, можна читати Акафісти, можна молитися своїми словами. Молитися потрібно щиро, молитися потрібно з любов’ю. Нехай Божа милість буде з вами, нехай Дух Святий наповняє вас у цьому часі. Змінюймо своє життя на краще.
У Євангелії від Марка читаємо такі рядки: «І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину» (Мк. 7, 14-15). Тобто їжа не опоганює людину, але опоганює людину слово із її серця, опоганює людину зло з її уст, тим самим відводячи її від Бога. Дуже часто наше життя відводить нас від Бога. Дуже часто із нашого серця виходять лихі думки, виходять перелюби, виходять гордощі. Це все відводить нас від Бога. Ми ж маємо бути досконалими, як Отець наш є досконалий. Ми є створені за образом і подобою Божою, і саме від Бога ми отримали дар життя. На цій землі ми для чогось призначені. А ми є призначені для того, щоб світити світлом євангельським. Ми є призначені для того, щоб своїм життям славити Бога. Коли у житті людини немає Бога, тоді вона є нещасливою. Ще в Едемському саду, коли по образу і подобі Божій були створені чоловік і жінка, то вони отримали благодать Божу і жили у гармонії з природою, жили в гармонії з Богом. Коли людина згрішила, то вона віддалилася від Бога. Віддалившись від Бога, вона позбавила себе благодаті Господньої. Ми можемо з’єднатися з нашим Творцем через Таїнства Церкви, через Богоугодне життя, через виконання Божих Заповідей, через Євангеліє».
Джерело: Духовна велич Львову.
