31 жовтня екзарх Вселенського патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) у Андріївській Церкві звершив Божественну Літургію. Йому співслужив священник Переяславсько-Вишневської єпархії Православної Церкви України отець Віктор Мартиненко.
За богослужінням також молились паломники з Вінниччини, повідомляє Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
У своїй проповіді екзарх торкнувся євангельської притчі про сіяча. Вона показує нам, що слово Боже стосується кожного і цілюще впливає на всіх нас. Слово Боже проповідується нам всім для того, щоб ми виправляли своє життя. Сіяти необхідно не тільки проповідь, сіяти необхідно і наше християнське життя. Можливо комусь це допоможе відчути присутність Бога у його житті, а ми принесемо плід нашої віри — йшлось на проповіді.
Господь пояснює тайни Божі простими прикладами, простою побутовою працею про сіяння насіння. Щоб пояснити розповсюдження Царства Небесного в зрозумілій для людей формі Господь розповідає притчу в якій уподібнює розповсюдження слова Божого саме до процесу сіяння насіння. Для того, щоб людям отримати врожай, потрібно ретельно підготовити землю, ретельно обирати насіння і зберігати його, щоб доклавши зусиль не втратити його, — сказав у своїй проповіді єпископ Михаїл.
«Але сьогодні ми бачимо дивну, так би мовити, нову технологію. Вийшов сіяч сіяти і сіяв скрізь не розбираючи чи то добра земля чи то не добра земля, чи там є каміння чи там є терен, чи там птахи те насіння поклюють. Сіяч сіяв скрізь. І ми бачимо, що насіння сходило скрізь, але зважаючи на оточуючі обставини в яких воно сходило наслідки були різні. Прилетіли птахи і поклювали його, не було місця для кореня через каміння, був терен, який заглушив насіння. Була і добра земля, де воно зійшло. Але сіяч сіяв скрізь», – пояснив екзарх.
«Чому сіяв скрізь? Щоб показати, що слово Боже принесене для всіх. Господь не економить на слові Божому, Господь не економить на любові. Господь дає все з достатком і надлишком. Чи прийме це людина — чи ні, — це вже інше питання», – зауважив єпископ Михаїл.
Він навів приклад паростків, які пробиваються крізь асфальт. Коли сіяч посіяв слово Боже навіть на кам’янисту землю. Ми можемо бути впевнені, що ті паростки, згодом, можуть зруйнувати і те каміння.
«Отже слово Боже благотворно впливає на всіх. Слово Боже благотворно впливає на всі серця навіть попри те, що, на перший погляд, не завжди спершу знаходить відгук. Але продовження цієї притчі, наводить на думку про те, як це стосується нашого з вами життя. І деякі люди які замикаються на тому, що ця притча це лише про проповідь слова Божого, не до кінця праві. Оскільки слово Боже проповідується не для самого Слова Божого. Воно проповідується нам всім для того, щоб ми виправляли своє життя, щоб жили з цим словом Божим. І відповідно мали плід від того побожного життя в своїй душі. А отже, сіяти необхідно не тільки проповідь, сіяти необхідно і наше християнське життя в тому плані, що ми повинні проявляти добро, бути прикладом для інших. Це також насіння. Як Господь дає добро всім, і праведним і грішним, і злим і добрим, так і ми покликані наскільки це можливо від нас, сіяти це добро, як плід нашого християнського життя для інших людей. Не завжди отримуючи подяку у відповідь, не завжди отримуючи навіть розуміння, але ми маємо розуміти, що не потрібно чекати подяки. Ми покликані Господом принести плід в 100 і 50 і 30 разів. Хто як може, але уподібнитись тому сіячеві, який не економив, який не рахував зернятка, а просто ішов і сіяв. Так і ми покликані жити по християнському і свідчити про свою віру», – сказав єпископ Михаїл.
Ця притча показує нам, що ми повинні свідчити про свою віру. Вділяти людям наше ласкаве слово, вділяти наш час, нашу допомогу. Наскільки нам вистачає на це сил і нічого не очікуючи у відповідь. Можливо комусь це допоможе відчути присутність Бога у його житті, навернутись до Бога, прийти до віри маленькими кроками. Те що людина побачить християнське життя, призведе до того, що вона неодмінно зміниться і до цього ми покликані, – зазначив єпископ Команський.
Єпископ Михаїл також закликав читати Святе Писання, насичувати своє серце благодатними зернами Слова Божого, не просто щоб їх зберігати, а щоб душа наша плодоносила вірою.
