23 жовтня Православна Церква України святкує Cобор святих Волинської землі. Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій у спільному проєкті ПЦУ та НВ про церковні свята розповідає про історію та традиції цього дня.
23 жовтня за церковним календарем святкуємо Cобор святих Волинської землі. Великим подвижництвом і чудесами прославилася Православна Церква Христова на Волині. Її початок на цій землі історики відносять ще до часів місіонерської діяльності святих рівноапостольних просвітителів слов’янських Кирила і Мефодія. Саме тоді вона була просвітлена Христовою вірою. Цьому, безперечно, сприяло її географічне положення по відношенню до країн, де вже існувало християнство. Дослідники стверджують, що своєю південно-західною частиною Волинська земля входила до складу величезної тоді Мефодіївської єпархії.
Але остаточно Христова віра зміцніла й утвердилася на Волині за святого рівноапостольного князя Володимира. Уже через чотири роки після хрещення Руси-України в місті Володимирі засновується єпископська кафедра. Никонівський літопис про це розповідає так: «…взя Владимир у блаженного патріарха Фотія Константиноградського митрополита Києва і всієї Руси Леонта… і постави Леонт митрополит Київський і всієї Руси в Володимер Стефана». Ці події сталися 992 року.
Протягом багатьох століть Православна Церква на Волині розвивалась й існувала під впливом політичних і суспільних умов та обставин. Їй довелось бути примирителькою тяжких князівських міжусобиць, переносити жорстоке монголо-татарське нашестя, терпіти релігійні переслідування. Але впродовж віків невпинно берегли наші предки свою православну віру.
Господь наш Ісус Христос ніколи не переставав являти землі Волинській знамення своєї Божественної благодаті. Вона здавна, як і багато інших земель Руси-України, славилась багатьма дарами Духа Святого.
«Погляньте на гори Почаївські! Там в благодатній величі і досі сяє чудесами дивна ікона Божої Матері і при ній зцілююча стопа, що віддавна виточує благодатну воду. Для тих, хто з вірою почерпає її, вона служить джерелом благодаті і зцілення від духовних та тілесних ран», — писав з пієтетом про велич Почаївської лаври історик та краєзнавець протоієрей Андрій Хойнацький. Переказ відносить з’явлення цієї стопи на початок XIII ст. саме в часи князівської смути й монголо-татарського нашестя. Богородиця не полишала цього святого місця і подала свою небесну допомогу в часи Збаразької війни від турецької облоги Почаєва 1675 року.
А скільки інших благодатних і зцілюючих ікон з`явилось на Волинській землі! Це Волинська ікона Божої Матері «Одигитрія», що її подарував 1494 року єпископ Васіан; Зимненська ікона Богоматері; чудотворна ікона Богоматері в Загоровському монастирі, яку, за переказами, принесли сюди монахи з Києва в XIII ст. Особливо шанована Дубенська ікона Божої Матері, яка була подарована колись Дубенському Спаському монастирю князем Костянтином Острозьким і багато-багато інших шанованих ікон.
Місцем благочестя духовності та великого подвижництва були на Волинській землі монастирі. Протягом 1000-літньої історії православної Церкви на Волині їх існувало понад 65. Серед них найвідоміші: Почаївська Свято-Успенська Лавра, Зимненський Святогірський Печерський, Жидичинський Свято-Миколаївський, Пересопницький Різдво-Богородицький, Корецький Воскресенський, Дерманський Свято-Троїцький монастирі та ін.
Але особливо багато було на Волині святих угодників Божих, самим Господом прославлених за подвиги віри, благочестя і страждання. Це насамперед святий Благовірний Ярополк, князь Володимиро-Волинський (†1086 р.); преподобний Степан Печерський, єпископ Волинський (†1094 р.); Святий Амфілохій, єпископ Волинський, печерський чудотворець (†1122 р.); преподобний Федір, у чернецтві Феодосій, князь Острозький (†1460 р.), свята праведна Юліанія княжна із Домбровиці, Ольшанська (†1546 р.); преподобний Іов, у схимі Іоанн, ігумен Почаївський (†1651 р.); святий преподобний Макарій, архімандрит Овруцький (†1678 р.).
Всі ці святі, як інші, долі яких та життєві стежки так чи інакше пересікалися з Волинню, входять до Собору Волинських святих. Про них можна більше дізнатися з книги «Патерик Волыно-Почаевский» протоієрея Андрія Хойнацького, яка побачила світ 1888 року і була приурочена до 900-річчя хрещення Руси. У «Патерику», який складений за структурою, як і «Києво-Печерський», описуються житія 25 святих, які своїми подвигами та життям, інколи й частковим та недовготривалим, прославились на Волинській землі. Останнім часом до Собору Волинських святих додано новоканонізованих — преподобного Амфілохія Головатюка, Почаївського (†1970), благовірного князя Володимира Васильковича (†1288) та страстотерпця Данила Братковського (†1702). До Собору святих землі Волинської необхідно долучити і преподобного Іова Княгиницького, Манявського (†1621), який до прийняття чернецтва був викладачем Острозької академії.
Ініціював святкування Собору святих угодників землі Волинської вже згадуваний нами протоієрей Андрій Хойнацький. З його ініціативи та за підтримки владики Волинського і Житомирського архиєпископа Димитрія Муретова (†1883) відбулися урочистості у Почаївській Свято-Успенській лаврі 1881 року. Хоча офіційно було проголошено святкування Собору Волинських святих у 1888 році за наступного керуючого Волинською єпархією архиєпископа Палладія Ганкевича (†1893).
Цей день урочисто відзначають в наших православних єпархіях — на Волині, Рівненщині та Тернопільщині. Сюди справедливо було б додати ще Хмельниччину та Житомирщину, бо колись окремі території цих областей входили до історичної Великої Волині. Свій урочистий актовий день 23 жовтня відзначає Волинська православна богословська академія в Луцьку.
Святі угодники Божі землі Волинської моліть Бога за нас!
