Бажання Сербської православної церкви (СПЦ) інтронізувати (ввести на кафедру) новообраного митрополита Чорногорсько-Приморського Йоанікія II призвело до протестів на вулицях історичної столиці Чорногорії. У хід ішов сльозогінний газ, світло-шумові гранати, гумові кулі та барикади.
Наслідки цього нібито суто релігійного заходу тією чи іншою мірою будуть відчутними у внутрішньополітичному чорногорському житті, в геополітичних розкладах на Балканах і в безпековій ситуації в регіоні.
Навіть після того, як усі конфлікти на території колишньої Югославії припинилися, сама країна розвалилася, Сербська Церква продовжувала користуватися пріоритетним становищем, а її очільники не соромилися просувати тези “сербського миру”, навіть відмовляючись визнавати чорногорців окремим від сербів народом.
Відповідь держави прозвучала лише у 2019 році – чорногорський парламент ухвалив закон про свободу віросповідання, за яким Сербська православна Церква мала втратити своє виняткове становище в чорногорській державі.
Лідери СПЦ в Чорногорії організували потужний рух проти “гонінь на церкву”. І ці спроби виявилися успішнішими, аніж схожі заяви РПЦ в Україні. За кілька місяців сформувалася політична сила, яка змогла набрати найбільше голосів на парламентських виборах 30 серпня 2020 року і сформувати “уряд апостолів”.
Інтронізація очільника митрополії Чорногорсько-Приморської Сербської православної церкви 5 вересня 2021 року пройшла вперше за 30 років.
Акт інтронізації сербського митрополита Йоанікія II в Цетиньє мав стати не просто релігійною церемонією, але засвідчити, що СПЦ в Чорногорії є провідною суспільно-політичною силою, справжньою владою, остаточно підтвердивши перемогу владної коаліції, справжнім лідером якої була Сербська Церква.
Джерело: Європейська правда
