Слово Його Божественної Всесвятості Вселенського Патріарха кір кір Варфоломія під час Великої вечірні у Священній Патріаршій Ставропігії Святого Андрія
Блаженніший Митрополите Київський і всієї України кір Епіфаніє, Наш Екзарше в Києві Преосвященний боголюб’язний Єпископе Команський кір Михаїле, Високопреосвященні та Преосвященні Боголюб’язні святі брати, Вельми любі діти у Господі,
Цього ідилічного серпневого вечора провидінням Божим влаштовано було нашому Смиренню приїхати та відвідати цю Священну Ставропігію Святого уславленого Апостола Андрія Первозванного під нашим омофором, щоб передати сюди з Царгорода та Священного Центру Апостольське благословення та попросити заступництва Святого і його допомоги у нашому смиренному служінні Церкві.
Окрім церковних умов, природньому піднесенню духа сприяє і довколишнє середовище Ставропігії, яке приваблює багато відвідувачів, не лише християн, які приходять побачити на власні очі цю історичну будівлю та насолодитися красою та мальовничістю пейзажу. Ми, проте, з милості Божої у цій мальовничості Творіння та значущості Історії вбачаємо звершення у Трійці Творця та Господа, та вклоняємось Йому належним чином, підносячи гімни та духовні пісні із вдячністю за все, про що ми знаємо і про що не знаємо, за явні і таємні Його благодіяння.
Ми відслужили недільну вечірню і отже знову знаходимося у святковій атмосфері Воскресіння Христового, яке є центром, сенсом, горизонтом, квінтесенцією нашої бездоганної віри. Без Воскресіння Христового смерть та тління були б остаточним переможцем кожного шляху і всьому тому, що починається у радості, судилося би мати сумний кінець. Воскресіння Боголюдини, проте, змінює реалії цього світу та дарує незаперечну незмінну надію на те, що все у Христі закінчується вічним життям та нескінченною радістю. У цьому полягає видова відмінність між Єдиною, Святою, Соборною і Апостольською Церквою та [іншими] релігіями. Воскресіння має унікальні та дивовижні виміри, які піднімають людину від землі до небес, від смерті – до Життя, від тління – до незмінного, постійного та святого.
Про Воскресіння ми зобов’язані проголошувати чимдуж, щосили, не лише словами та ділами, але і всім єством, цілим нашим буттям. Тому сьогодні, прийшовши до вас усіх, гучним голосом ми звертаємося словами Божественного Павла: «Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте!» (До Фил. 4:4) Радійте у воскреслому Христі, який переміг панування смерті. Радійте, що світові прийшло спасіння через Хрест, що через нього «постала радість по всьому світові».
Радість Воскресіння – це унікальне благодіяння, дорогоцінний дар від Константинопольської Церкви Матері і цього бажаємо і нашій місцевій священній Ставропігії: Піклуйтеся повсякчас, преосвященний наш Екзарше, про велич та славу Воскресіння для всіх, залишаючи собі Голгофу та біль мук. Піднімайся сходами Ставропігії, пам’ятаючи, що ступаєш слідами незабутніх уславлених попередників твоїх, Екзархів Вселенського Престолу в Україні, зберігаючи у своєму серці священний і такий, що не можна скасувати, обов’язок служити Істині та проголошувати про Воскресіння, звершуй у відповідності до правильної еклезіології Таїнство Православної Церкви.
Християни, але і загалом люди доброї волі, звертаються та звертатимуться до нашої Ставропігії, щоб дізнатися, що говорить Константинопольська Церква-Матір про різні питання. Місцеві Християни за пастиря мають Блаженнішого Митрополита Київського та любого у Христі брата кір Епіфанія, якому ми щиро вдячні за реальну допомогу та власне за священників та інших Його співробітників для формування особового складу і за матеріальну підтримку нашої Ставропігії. Отже, для вірян, у яких є пастир, Екзарше наш, залишайся служителем доброї еклезіології, яка визнає давно надане, внаслідок привілейованого обов’язку Константинопольського Патріарха, право створення ставропігії, і у межах цього обов’язку ми перетворили цей храм на Ставропігію на згадку про безліч великих ставропігій очолюваного нами Святішого Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу у Києві та по всій благословенній землі України.
Знай, любий преосвященний владико Команський, і ти, і всі, що еклезіологія, яка не визнає жертовний, кенотичний та незамінний обов’язок Константинопольського Патріарха перед Православними, аж ніяк не є здоровою та зовсім не відповідає моралі та нормам наших отців попередників як тут, так і де інде.
Служінням твоїм нехай буде автентична та чиста еклезіологія, позбавлена сумних змін, а саме та, відповідно до якої всі ми є рівними, просто першим серед рівних є Константинопольський Патріарх. Так, ми є рівними, ми маємо таку священну першість відповідно до Канонів та до Передання, які формувалися упродовж багатьох століть, і ми маємо такі обов’язки, ключові та унікальні, від яких, проте, ми не маємо наміру відмовлятися. Це є нашим мученицьким служінням Воскресінню Христовому на нашому Патріаршому шляху на Голгофу у часі та просторі.
З такими думками ми висловлюємо вдячність владі України за надання цього унікального Храму для заснування Ставропігії Церкви-Матері, місцевим управителям за проведені реставраційні роботи, та Боголюб’язному Преосвященному Екзарху нашому за його церковний труд, та молимося за радість та милість Воскресіння для всіх вас, звеличуючи Отця і Сина, і Святого Духа, Єдиносущну і нероздільну Тройцю. Амінь.
