Російська пропаганда та її маріонетки в Україні регулярно на травневі свята організовували різного роду провокації, які були, в тій чи іншій мірі, пов’язані з ветеранами Другої світової війни або радянською символікою, що має заборонений характер.
Але, схоже, традиційні методи хаотизації громадської обстановки на травневі свята і створення картинки для ЗМІ російських пропагандистів вже не задовольняють і цього року вони вирішили піти ва-банк. Причому, виходячи з того наскільки масштабно і одноразово була задіяна єдина пропагандистська мережа як в Росії, в Україні так і за межами цих країн, можна говорити не тільки про серйозну підготовку до провокації, а й її важливу роль в перспективі подальшого розвитку подій.
Так, російськими пропагандистами та їх маріонетками в Україні зараз повсюдно тиражуються фейки про те, що в Україні на “травневі” будуть проводитися якісь фашистські ходи, марші та інші масові заходи. При цьому тема фашизму стала центральною саме сьогодні практично у всіх основних балакучих голів, які працюють під покровом російських спецслужб.
Звичайно, я б міг зараз знову підняти тему про те, що в Німеччині періоду керівництва Адольфа Гітлера не було ніякого фашизму, а був нацизм і нагадав би, чому пропаганда СССР, а пізніше і Російської Федерації спотворювала, спотворює і буде ще довго спотворювати ці поняття. Але не буду займати ваш час, а раджу прочитати мою статтю на цю тему “Чому СССР переміг фашизм, а Росія культивує нацизм або про підміну понять”.
Що ж до нинішньої ситуації, то сьогодні, як я і говорив, практично всі “балакучі голови” російської пропаганди немов зірвалися з ланцюга і стали писати про “фашизм” в Україні.
Наприклад, депутат ОПЗЖ Ілля Ківа на брифінгу у Верховній Раді оголосив про створення “всеукраїнського громадянського руху боротьби проти фашизму”. Російський пропагандист Алєксандр Коц тиражує відео зі Львова періоду окупації, нарікаючи, що по Києву проводять марші вишиванок на честь дивізії СС “Галичина”, забуваючи при цьому публікувати спільні відео Вермахту і Червоної армії. Анатолій Шарій опублікував відео виконання гімну якимось львів’янином в нацистській формі і його повідомлення відразу ж репостнув російський пропагандист-провокатор Юрій Котьонок. А пропагандистка Олеся Медведєва з СТРАНА.UA згадала по “Галичину”, заручившись підтримкою ресурсу “Зрада чи перемога”, віднесеного до числа заборонених в Україні через пряме адміністрування майданчику російськими спецслужбами.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Власне, масштабний хаос і перл на перлі. А все через те, що якась група в Facebook “Голосіївська криївка” опублікувала на своїй сторінці заклик 28 квітня пройтися по Києву маршем на честь створення дивізії “Галичина”.
Дивно, звичайно, те, що група, з трохи більше ніж 3 тисячами підписників, що публікує пости з частотою приблизно раз на місяць і в основному присвячені анонсам різного роду концертів груп виконавців важкої рок-музики, помітно пожвавилася саме напередодні оголошення про “марш” і привернула загальну увагу російських пропагандистів. Таке враження, що вони всі є її постійними читачами!
Хочу нагадати, що я вже неодноразово зазначав, що Росія є одним з культиваторів неонацизму, як у себе, так і в інших країнах. На території Росії не просто існують бази, де навчаються неонацисти з усього світу веденню бойових дій, а так само від кримінального переслідування ховаються лідери неонацистських організацій, а й фінансуються аналогічні структури по всьому світу. І не просто фінансуються, але і створюються.
Націоналізм завжди був елементом впливу і маніпулювання російської пропаганди політичною ситуацією в тій чи іншій країні. Контроль тих чи інших організацією Росією мав різний характер: від відкритого, напівсхованого – до повністю закритого. Наприклад, націоналістичний “Національне об’єднання” Франції має вже давно відкритий характер фінансування з Росії. Німецька, за фактом, неонацистська “Альтернатива для Німеччини” має напівприхований характер фінансування. А, наприклад, верхівка української “Свободи” завжди курувалася Москвою приховано.
І в теперішній ситуації ми можемо бачити разючу синхронність реакції на націоналістичний марш, проведення якого це велике питання, російського пропагандистського пулу, що роздуває подію катастрофічного масштабу. Аналогічну реакцію, наприклад, як на побиття представників “Партії Шарія” якимись націоналістично налаштованими особами, які припинилися відразу ж як пройшли вибори до Верховної Ради. Або нападу на офіси ОПЗЖ, які так само припинилися після того як спав передвиборний ажіотаж.
Очевидно, що Росія та її маріонетки в Україні готують цілу серію провокацій під обгорткою фашистського націоналізму. Причому, з урахуванням теперішніх як загальносвітових тенденцій, так і тих, що безпосередньо мають місце біля кордонів з Україною. Ці провокації можуть бути використані з певною метою – виправдання тих чи інших дій Росії.
Звичайно, позитивний момент полягає в тому, що ланцюжки такої взаємодії вже давно вивчені і очевидні. Негативний же момент в тому, що ніколи напевно не знаєш які саме кінцеві цілі переслідує Росія подібними провокаціями. Ну і, звичайно ж, те, що для створення потрібної масовки у неї завжди під рукою знайдеться не особливо вибагливий до джерела оплати актив.
