24-го січня Служба зовнішньої розвідки України відзначила своє чергове професійне свято. До цього дня Служба випустила інформаційний бюллютень, так звану «Білу книгу» – першу в своїй історії. Безпрецедентний випадок, як для розвідки будь-якої країни пост-радянського простору.
Від чого на північному сході від наших кордонів знатно отрєзоніровало. Пішов справжній «9-й вал» коментарів в провідних, і не дуже провідних, російських ЗМІ змісту цього документу. З цього приводу висловилися в РФ практично всі, починаючи від депутатів Держдуми, закінчуючи якимись дуже дивними і м’яко кажучи дивакуватими експертами малозрозумілих державних і недержавних російських контор, пише «Інформаційний спротив».
Справа в тому, що правлячі еліти РФ (а це нині, практично синонім російських спеціальних служб) і понині ставляться до України (і відповідно до її спеціальних служб) з деякою часткою поблажливості. Мовляв, ні на що путнє вони непридатні і не здатні, можна на них не звертати уваги і працювати проти них «в півсили».
Ця думка про свою апріорі професійну перевагу над своїми українськими опонентами постійно проглядається, образно кажучи, «і в словах і ділах» російських спеціальних служб. Що вже само по собі свідчить про досить спірний характер самої тези про професійному перевагу російських спецслужб над українськими. Бо недооцінка і поблажливість до своїх опонентів ще жодну спецслужбу не доводили до успіху, а швидше навпаки …
Однак, в даному випадку, росіяни все-таки не на жарт збудилися. Як виявилося насправді, там дуже уважно відстежують, що і як виходить з надр української розвідки. Що ж, головним чином, так зворушило російську політико-медійну і «експертну» тусовку» в Білій книзі української СЗР?
Так все просто. Українська зовнішня розвідка в своєму інформаційному бюлетені чітко і недвозначно назвала свого головного і фундаментального ворога – Російську федерацію і нині правлячі в ній владні еліти.
Особливо «вставило» російських читачів Білої книги української розвідки той факт, що вступне слово до цього бюлетеню написав президент Зеленський, а сама оцінка зовнішніх загроз Україні її розвідкою фактично чітко і ясно розкриває основне підгрунтя нинішньої стратегії РФ та її основних елементів, стосовно її агресії проти нашої країни. Більш того, не менш чітко і ясно Біла книга СЗР України пояснює ЦІЛІ і ЗАВДАННЯ, які переслідує нинішня РФ, здійснюючи агресивні дії проти нашої країни.
Практично кожен висновок, кожну оцінку зовнішніх загроз для України та інших положень Білої книги української СЗР російське медійно-експертне співтовариство, безпосередньо афільоване з тамтешніми спеціальними службами (а значить і з основними правлячими там кланами), тому як інших там не терплять і не тримають, «обговорило» і «обклало нехорошими оцінками», і взагалі «сприйняло в багнети».
Вельми неприємно, коли тебе обличчям тикають в твої ж непривабливі справи, і досить тверезо і об’єктивно дають їм оцінку. Погодьтеся, агресивному покидьку не зовсім приємно чути від своєї жертви про те, що він «таки насправді» агресивний покидьок. І найцікавіше те, що в своїх оцінках і судженнях, стосовно ролі і місця Російської Федерації щодо України автори Білої книги української СЗР навряд чи будуть самотні.
