Весь християнський світ по-особливому шанує цього святого – улюбленого обранця Божого Миколая Чудотворця. І хоча він жив дуже далеко від нас і географічно, і хронологічно (майже сімнадцять століть тому), для нашого народу він є чи не найулюбленішим святим. І шануємо ми його з давніх часів.
Про це пише предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній.
Він додав, що ще в X столітті на честь святого Миколая княгиня Ольга над могилою благовірного князя-мученика Оскольда в Києві побудувала один з перших храмів на Русі. В XІ столітті за часів правління сина Ярослава Мудрого князя Всеволода до нас прийшло святкування, а найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
«Святитель Миколай за свого земного буття не залишив ніяких рукописних творінь, але пам’ять і приклад його життя, щирої християнської діяльної любові житимуть у людській історії й історії Церкви завжди. Цього святого називають «скоропомічним» – він завжди поспішає на допомогу, причому абсолютно до всіх. Не вистачить і цілого дня, і навіть тижня, щоб оповідати про всі чудеса, які Господь явив людям через святого угодника Свого Миколая. Тому й величають його Чудотворцем», – зазначив митрополит Епіфаній.
«А особливо на День святого Миколая чекає малеча – жоден інший день у році не приносить дітям стільки віри, радості й очікування чуда. І святий Миколай досі творить чудеса – зокрема і через кожного з нас. Незалежно від віку нам завжди приємно отримувати подарунки, а ще більше – нам приємно їх дарувати, творити добро, радість на благо іншим. Бо саме до цього покликана людина – до добра, любові, безкорисливості».
«Молімося до святого Миколая Чудотворця, шануючи його пам’ять, життя, подвиг любові. Просімо, щоби він і нас навчив любити Бога й своїх ближніх, тихо творити добро й плекати віру в Бога, Який правдиво творить чудеса».
Миколай був єпископом у м. Мирі (Лікія; Туреччина) в ІV столітті. За житієм, він народився у християнській сім’ї і з раннього дитинства вирізнявся особливою побожністю, а священником став у 19 років. Ще за життя був відомий тим, що примирював ворогів, захищав невинно засуджених, усіляко допомагав знедоленим. Від покоління до покоління переказували, що за свої добрі справи святий по смерті отримав від Бога дар постійно невидимо перебувати серед людей, чинити справедливість і допомагати в біді.
Здавна цього святого шанують як чудотворця. Його мощі з 1047 року й донині почивають у італійському місті Барі, куди потрапили після турецького завоювання Лікії.
На українські землі шанування святителя Миколая прийшло разом з християнством і набуло значного поширення. Наприклад, тільки в Києві були відомі як чудотворні кілька ікон святого. Найвідоміші і найдавніші з них – образ Миколая Мокрого у Софії Київській, образи Миколая Доброго, Миколая Притиска та Миколая Набережного у парафіяльних Микільських церквах Подолу, передає Укрінформ.
Відомо, що святого особливо шанували запорозькі козаки. Окрім того, своїм найпершим помічником святителя Миколая вважають мореплавці і взагалі мандрівники.
Свято Святого Миколи в Україні є особливо бажаним дитячим святом. Діти знали, що у ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай спускається з неба і залишає усім слухняним діткам під подушкою подарунки. А неслухам – різочки. Втім, цього майже ніколи не трапляється. На Зимового Миколая було заведено працювати на користь інших, особливо бідних і сиріт, але нічого не робити для себе.
