Субота, 8 Травня, 2021
Бiльше

    Судові рішення як форма гібридної війни

    Тернисте але поступове просування України шляхом демократизації, проведення реформ, посилення обороноздатності і розвитку економіки викликають, як мінімум, гостру печію в Кремлі і в бункері. А як максимум шалене відторгнення і агресивну протидію.

    Тільки жовтневі зустрічі президента України Володимира Зеленського з британським, польським і турецьким колегами привели до активізації політичного, економічного і оборонного співробітництва з сусідніми державами.

    Перебування ж Росії в низці системних криз, викликаних як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, значно послаблює можливості Москви впливати на розвиток подій у вигідному для себе напрямку. Це стало особливо помітно на тлі останніх фіаско в країнах-сателітах – обвалу легітимності режиму Лукашенка в Білорусі і військового конфлікту в Арцасі.

    Однак Кремль зберігає здатність впливати на певні процеси в Україні. Майже сім років гібридної війни і ще, напевно, такий самий період підготовки дозволили Москві створити в нашій країні розгалужену і велику мережу підпільного впливу, деструктивні дії якої зачіпають практично всі сфери життєдіяльності держави – від псевдомедійноі та лжедепутатскоі присутності до, як з’ясувалося, судових диверсій.

    Очевидно явні провали у зовнішній політиці (на європейському, американському, китайською, білоруському і кавказькому напрямках) Кремль вирішив заповнити ложкою дьогтю на українському треку.

    Рішення Конституційного суду України щодо скасування положень антикорупційної реформи і позбавлення НАЗК повноважень вже викликало резонанс як всередині країни, так і в Європі.

    Посли країн G7 в Україні в спільній заяві в четвер розцінили рішення Конституційного суду як таке, що суперечить вимогам західних партнерів і назвали його «зусиллями щодо скасування антикорупційних реформ в Україні». Брюссель в свою чергу розглядає цю постанову як підставу для тимчасового призупинення дії безвізового режиму.

    Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов вірно передбачає існування цілісного плану, спрямованого на підрив основ української державності й нівелювання досягнень на шляху європейської інтеграції. Він повідомив, що судді КСУ цілеспрямовано займаються розхитуванням України, а до скандального рішення по декларуванню причетна Російська Федерація.

    Він також звернув увагу, що рішення Суд ухвалив відразу після закінчення місцевих виборів, які самі по собі в частині децентралізації містять дуже складні виклики національній безпеці. На його переконання, такі кроки та їх послідовність свідчать про цілеспрямованість і продуманість антидержавних дій. Таким чином стає очевидним, що суддям КС відведена не остання роль в «п’ятій колоні».

    Заступник голови партії «Голос» Ярослав Юрчишин стверджує, що «спроби підірвати легітимність антикорупційної системи не припинялися ні на мить з моменту її запуску, але саме останні півроку вони стали системними».

    НАЗК, в свою чергу, повідомило, що у деяких суддів КС виявили ознаки порушення тієї правової норми, яку вони скасували (недостовірне декларування стану). Це свідчить про конфлікт інтересів при прийнятті рішення і ставить під сумнів об’єктивність рішення Суду.

    Це вже не перше «подібне» рішення КСУ, тривожні тенденції тлумачення Конституції «на замовлення» спостерігалися і раніше. Так само як дозвіл в листопаді 2003 Леоніду Кучмі балотуватися на третій президентський термін; повернення в 2010 році до Конституції 1996 року, що допомогло Януковичу узурпувати владу; скасування закону про незаконне збагачення в лютому 2019 року, що призвело до закриття необхідного країні кримінального провадження проти корупціонерів.

    Примітно, що практично всі «епохальні» рішення КСУ так чи інакше відповідають інтересам Росії оскільки ускладнюють реформування українського суспільства і уповільнюють процес євроінтеграції. Тому не дивно, що і останнє рішення було розцінено експертами як антидержавний заколот.

    Слід сказати, рішення КС як інструмент реалізації політичних замовлень не новий і запозичений у східного сусіда. Конституційному суду Росії в березні вистачило двох діб (вихідних днів) для того, щоб розглянути і визнати легітимними поправки до конституції РФ (понад 400). Згідно з його висновком ні обнулення президентських термінів, ні оригінальна процедура прийняття поправок, ні обмеження місцевого самоврядування, ні відмова від виконання рішень міжнародних судів не суперечать основному закону.

    КС в Росії використовується для легітимації самих сумнівних ініціатив, виконуючи тим самим антиправову роль. Його склад також ретельно підібраний і вже багато років не поповнюється щоб уникнути небажаних результатів. Судова гілка влади в Росії взагалі не має нічого спільного з верховенством права. Недавнє вилучення з Росреєстра даних про нерухомість вищих посадових осіб і відмова від перевірки на наявність подвійного громадянства серед депутатів і міністрів не викликає у російських юристів жодної реакції. У РФ корупційна складова у вигляді лояльності режиму повністю домінує в рішеннях судів усіх рівнів.

    Очевидно, мотивація суддів КС України була побудована за аналогічною матрицею. При цьому трохи більша підтримка виборців проросійських сил на місцевих виборах в сукупності з «правильною» орієнтацією КСУ (або мотивацією) була сприйнята як межа їх можливостей і необхідність домагатися дестабілізації українського суспільства з існуючих позицій.

    З огляду на нездорову тенденцію в трактуванні КСУ основного закону України є побоювання, що і рішення з мовного питання, заплановане на 3 листопада, буде прийнято не на користь нашої держави. Те ж саме стосується земельної реформи.

    Безсумнівно, Конституційний суд антиукраїнськими рішеннями втратить рештки своєї фактичної легітимності, виконавши тим самим «поставлене завдання».

    Безперечно також те, що в українському суспільстві є інструменти для виправлення ситуації та запобігання шкідництва в майбутньому. Президент Володимир Зеленський вже вніс до Верховної Ради законопроект, яким пропонується визнати рішення Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 роки як прийняте суддями КСУ в умовах реального конфлікту інтересів і не створює правових наслідків.

    Крім того, розглядається повне оновлення складу КСУ, а також його ліквідація з передачею його повноважень Верховному Суду України. Першу ініціативу вже підтримав Європарламент.

    На завершення слід сказати, що Захід не настільки стурбований корупцією як явищем, скільки політичною корупцією як інструментом впливу на розвиток держави і суспільства, особливо якщо цей вплив зовнішній. Якщо Київ продемонструє принциповість і рішучість у ліквідації ще однієї російської загрози, Україна не перестане отримувати допомогу демократичних країн і підтримку світових інститутів в подальшому просуванні реформ.

    Джерело: Міжнародний кур‘єр

    Найсвіжіше

    Популярне