26 лютого Єрусалимський патріарх Феофіл ІІІ збирав спочатку Всеправославний а потім як виявилось зібрання меншості предстоятелів Церков. Як нещодавно стало відомо Грузинська Церква відмовилась їхати на Собор в Аммані. Стовпи православ’я Александрійська, Константинопольська і Елладська Церкви відвернулись від цієї пропозиції.
Що буде далі? Що можуть вирішити на соборі в Аммані?
Якщо коротко то нічого. Чому так, бо ні самі делегати від Українського православ’я не їдуть ні Константинопольська Православна Церква. Інші Церкви які будуть на соборі в Аммані не можуть вирішити нічого щоб не стосувалось їхньої церковної провінції. По простому говорячи Сербська, Польська і Російська Церква (навіть зібравшись разом) не можуть видавати ніяких законів, які б впливали на вирішення питання в українському православ’ї.
Ще один промах, так це те, що такого роду собори можуть скликатись лише Вселенським патріархом а не Єрусалимським. Єрусалимський Патріарх ніколи не надавав автокефалій іншим Церквам та не був арбітром у міжправославних відносинах і йому таких привілеїв ніхто не давав на Вселенських соборах. Натомість Константинопольському патріарху такі права якраз таки надали.
Отже зібравшись в Йорданії РПЦ та залежні від неї Церкви Польща та Сербія просто висловлять “стурбованість” та можливо видадуть якусь постанову, що не матиме ніякої канонічної сили на православ’я в Україні.
Спроба РПЦ скликати Амманський “Всеправославний” собор – це постріл собі тобто Кірілу Гундяєву в ногу. Цим самим вони лише сприятимуть утвердження авторитету Константинопольського патріарха, який вже відреагував на Амманське зібрання листом до Феофіла назвавши його неканонічним.
