В кінці листопада минулого року Москву відвідав Єрусалимський патріарх Феофіл III. Судячи з того, що в ході свого короткого візиту він зустрівся з президентом Владіміром Путіним, ініціатива виходила від Кремля. Єрусалимський патріарх «володіє скрепою» – ідейно значущим для російської влади дивом сходження Благодатного вогню напередодні Великодня, який потім літаками розвозять по всіх єпархіях РПЦ. Багатомільйонна російська телеаудиторія спостерігає чудо в прямому ефірі, причому коментатори пояснюють, що вогонь надсилається з неба тільки істинній церкві, а коли диво закінчиться, настане кінець світу. Патріарх Феофіл III років 10 назад намагався скромно пояснити, що вогонь не сходить прямо з неба, а є символічною «репрезентацією» того, як світло Воскресіння розлетівся по всьому світу від Гробу Господнього. Але патріарх залишився непочутим в Росії.
Оскільки тепер Єрусалим відвідує не менш паломників з України, ніж з Росії, а маленький грецький патріархат виживає в єврейській державі тільки за рахунок паломників, склалася реальна можливість визнання ПЦУ і в Єрусалимі, що розбило б телевізійний тезу про «сходження вогню тільки до істинної церкви» (адже ПЦУ за словами РПЦ «розкольницька»). У Москві Феофілу III зробили ряд серйозних пропозицій, видимим знаком чого стало вручення йому в храмі Христа Спасителя премії Фонду єдності православних народів. У відповідь Єрусалимський предстоятель запросив всіх своїх колег на чолі з патріархами Варфоломієм та Кирилом на саміт до столиці Йорданії Амман, де він хоче примирити їх і знайти якийсь вихід з «української кризи». Поки жоден предстоятель, крім Кирила, офіційно не підтвердив своєї участі в саміті. Більш того, патріарх Варфоломій написав свою відмову в категоричній формі, а архієпископ Кіпрський демонстративно не відповів на запрошення. Важко зрозуміти, які ще зусилля може докласти Москва, щоб саміт в Аммані відбувся.
Ряд зовнішньополітичних поразок Московської патріархії відбивається на впливовості патріарха Кирила на внутрішню політику Росії. Без сумніву це бачать і відчувають у Єрусалимському патріархаті – останньому авторитетному бастіоні РПЦ.
Особиста зустріч Путіна з Єрусалимським патріархом показала, що Кремлю доводиться брати на себе, в своє «ручне управління», навіть у суто церковному порядку. Звичайно, для радикальних прогнозів поки немає підстав – ніхто не буде негайно відправляти патріарха Кіріла у відставку і замінювати його «духівником президента» Тихоном (Шевкуновим). Але Кірілу точно буде некомфортно і незвично в тій маргінальній політичній ніші, в яку його відправили не тільки зовнішньополітичні прорахунки, але і скандали які періодично виникають в російських медіа навколо його імені і очолюваної ним структури.
